Матеріал
Еріксонівський гіпноз. Інтерв’ю
Це текст іншого автора, опублікований як особиста думка. Він не є медичною чи психологічною консультацією та не відображає підхід цієї практики. Особисті відомості учасників опущено.
Олександр навчався у М. Р. Гінзбурга.
Гінзбург Михайло Романович: У кожного з нас є величезна кількість ресурсів Ми всі здатні перемагати, досягати успіхів, творити, створювати. Все це в нас закладено, але не завжди ми можемо використовувати те, що вже є.
З цієї точки зору, коли у людини створюється ситуація, яку вона не може вирішити, це означає, що немає доступу до її внутрішнього ресурсу або вона чомусь не може її використовувати.
Еріксонівський гіпноз, названий так на ім’я Мілтона Еріксона – генія нашого часу, дозволяє за допомогою спеціального стану, який називається трансом, забезпечити людині доступ до його «внутрішнього комп’ютера», до його ресурсів.
Ми всі знаємо, що людина має те, що вона усвідомлює лише на рівні свідомості, але є й несвідоме. Несвідоме – це внутрішній комп’ютер із величезною кількістю корисних програм. Але для того, щоб скористатися комп’ютером, потрібно, як відомо, ввести пароль. Так ось, транс – це пароль, чарівне слово “сім-сім”, яке відкриває печеру зі скарбами. Ми входимо до цього стану – і можна використовувати ресурси.
Важливо розуміти, що транс – це не втрата свідомості і не щось нав’язане ззовні. За допомогою трансу використовується власний (!) досвід людини, її власні можливості, які раніше начебто дрімали.
ПН: Іноді складається враження, що люди бояться цього методу. Чому?
Гінзбург Михайло Романович: У людей дивне уявлення про гіпноз, хоча зрозуміло, звідки воно береться – з «жовтої» преси, бульварної літератури Побутове уявлення про гіпноз таке: впав, прийшов до тями, гіпс, нічого не пам’ятаю, зазомбували.
Тому коли з людиною проводиш сеанс гіпнозу, а він не відключається, то потім він дуже дивується і каже, що це взагалі не гіпноз. Важливо розуміти, що навіть у найглибшому гіпнозі свідомість не відключається, людина все чує, розуміє, контроль зберігається і якщо чогось не хочеш, то можеш цього не робити.
Метод Еріксонівського гіпнозу побудований на співпраці з людиною і гіпнотерапевт нічого не може нав’язати.
ПН: Що означає така співпраця?
Гінзбург Михайло Романович: По-перше, людина повинна сама хотіти (а не терапевт повинен хотіти) вирішити свої проблеми Все має відбуватися за власним бажанням клієнта.
По-друге, опора йде на власні можливості людини. Чужу проблему вирішити неможливо. Можна вирішити лише свою власну проблему, але якимось новим для себе способом, використовуючи свої можливості, які до цього моменту не виявлялися.
ПН: Чому часто не вдається вирішувати свої власні проблеми?
Гінзбург Михайло Романович: Ми часто намагаємося вирішити проблеми за допомогою свідомого розуму, аналізуючи Цьому нас навчали у школі, в інституті, нас так навчали все життя – користуватися лише цим інструментом. Але, крім свідомості, у нас, як я вже сказав, є й несвідоме. А цим інструментом ми не дуже добре вміємо користуватися. Цьому ми й навчаємось на наших заняттях та психотерапевтичних сесіях.
ПН: Чи може людина навчитися цьому і практикувати це потім самостійно?
Гінзбург Михайло Романович: Звичайно, обов’язковий елемент еріксонівської психотерапії – навчання самогіпнозу Все те, що ми робимо разом, людина потім може робити самостійно. Деякі автори взагалі стверджують, що жодного гіпнозу немає. Існує лише самогіпноз. Все одно людина все робить сама, а психотерапевт – це тільки інструктор, який просто трохи раніше пройшов цим шляхом і розуміє, як це робити грамотно з тим, щоб отримати бажаний результат.
ПН: Чи може таке бути, що людину занурили в транс, а вона звідти не вийшла?
Гінзбург Михайло Романович: Це одразу нобелівська премія Поки що в історії людства такого випадку не зафіксовано. Але хочу ще раз повторити, що транс придуманий не гіпнотизерами. Це психологічно та фізіологічно нормальний стан. Існує так званий “повсякденний транс”. Кожна людина буває у трансі 40-50 разів на день.
ПН: А як це зрозуміти, в трансі людина чи ні?
Гінзбург Михайло Романович: Коли ми прокидаємося, ми проходимо через транс Коли ми засинаємо, ми проходимо через транс. Коли читаємо книжку і ловимо себе у тому, що очима бігаємо по рядках, але не знаємо, що написано, оскільки думки відлетіли далеко – це транс. Коли ми сидимо на нараді і зображуємо на обличчі напружену увагу, а самі розмірковуємо, що садити на присадибній ділянці – це транс. Все те, що ми робимо автоматично, не думаючи, що ми робимо в трансі. Миємо посуд, пилососимо підлогу… Коли голова вільна, порожня, а руки і тіло роблять свою звичну справу.
Крім того, зараз відомо, що наша психічна активність є не прямою лінією, а синусоїдою. Кожні півтори години ми схильні входити до трансу.
ПН: Тобто транс – це звільнення від думок?
Гінзбург Михайло Романович: Загалом, так Коли хочеться просто посидіти, нічого не робити… Це той час, коли набрана інформація вкладається по поличках, коли вмикаються внутрішні цілющі сили організму.
А що робить сучасна людина, коли потрапляє у цей стан? Він вибиває себе з нього.
ПН: Чому? Цей стан неприємний?
Гінзбург Михайло Романович: Працювати треба Як це сидіти та нічого не робити? Чашка кави, сигарета та вперед. Тому утворюється дефіцит повсякденних трансів. Тоді доводиться йти до психотерапевта, і він за твої гроші влаштовує тобі те, що в принципі має відбуватися природно, само собою.
ПН: Значить транс – це стан повного спокою?
Гінзбург Михайло Романович: Не тільки Існує також і активний транс. У трансі можна розслабитися та відновити свої сили, а можна діяти активно. Реагувати миттєво та адекватно можна лише перебуваючи у трансі. Насправді ті, хто давно і добре водять машину, роблять це в трансі. Майстри бойових мистецтв б’ються у бойовому трансі. Зі спортсменами відпрацьовується активний транс, тому що їм потрібно в цьому стані діяти та отримувати результати. Це дуже продуктивний стан.
ПН: А на що це схоже? Якась внутрішня зосередженість, коли думки сконцентровані на виконанні якоїсь дії?
Гінзбург Михайло Романович: Це схоже на те, що зараз з вами відбувається – зосередженість, фіксація уваги на чомусь Тільки за активному трансі воно зафіксовано на чомусь зовні, а пасивному трансі – на чомусь усередині: уявних образах, спогадах, переживаннях.
Якщо потрібно відпочити, чи потрібно вирішувати якусь психологічну проблему, то більше пасує пасивний транс. Якщо потрібно здійснити спортивний подвиг – активний транс.
ПН: А людина навчається застосовувати активний чи пасивний транс залежно від потреб даного моменту?
Гінзбург Михайло Романович: Так, звичайно Якщо йдеться про спортсмена, якому потрібно підвищити результати, то психотерапевт навчатиме його активному трансу. Зі звичайним клієнтом, який приходить зі своїми проблемами, йдеться про пасивний клієнтський транс. Людина сидить, відпочиває, ніби нічого не робить.
ПН: А може людина навчитися варіювати ці стани трансу у звичайному житті?
Гінзбург Михайло Романович: Може, але краще, щоб хтось навчив, як і у будь-якій справі Костя Цзю не називає це трансом, але, судячи з його інтерв’ю, стан, в який він себе вводить перед боєм, це, звичайно, транс. Підготовляючи себе до бою, він ще й образ, що відповідає собі, створює: «Коли я на рингу, я – машина для знищення».
ПН: До гіпнотерапевта можна прийти в будь-якій життєвій ситуації?
Гінзбург Михайло Романович: Практично у будь-якій Більше того, коли з цього погляду дивишся біографії людей, які чогось у житті досягли, у будь-якій сфері діяльності, то бачиш, що вони цим користуються, просто по-різному для себе це називають. Хтось називає це натхненням, хтось каже «муза прийшла», тобто описують стан підключення внутрішніх ресурсів.
ПН: А гіпнотерапевт – це людина, яка допомагає більш ефективно їх підключити?
Гінзбург Михайло Романович: Допомагає підключити та почати їх використовувати залежно від поставлених завдань. Можна в стані трансу нічого не робити і просто відпочивати, а можна використовувати цей стан продуктивно, для досягнення чогось вирішення проблеми або завдання.
ПН: Це довгострокова терапія?
Гінзбург Михайло Романович: Еріксонівський гіпноз відноситься до так званих короткострокових терапій На Заході короткострокова терапія – це до 20 сеансів. У нас – близько 10-ти.
ПН: Чи трапляються випадки, коли така терапія не показана?
Гінзбург Михайло Романович: Психози. Тобто можна працювати з психотиками, але це має робити лікар-психіатр, який може використовувати це як один із методів. Основне правило безпеки полягає в тому, що кожен має залишатися у межах своєї професії. Лікар залишається лікарем, психолог залишається психологом.
ПН: Крім розкриття власних ресурсів, у чому ще може допомогти еріксонівський гіпноз?
Гінзбург Михайло Романович: У навчанні ефективному спілкуванню За допомогою Еріксонівського гіпнозу людина може вийти на інший рівень взаємодії з людьми.
ПН: Виходить, що людина приходить вирішувати свою проблему, наприклад, сімейну драму, а є якісь побічні позитивні моменти поряд з вирішенням основної проблеми – наприклад, спілкування покращується…
Гінзбург Михайло Романович: Так це ж відомо, що коли відбуваються позитивні зміни в одній сфері, вони торкаються й інших Якщо людина навчився цього методу, і якщо він цим користуватиметься, то він дуже швидко відкриє для себе, що цим можна користуватися у всіх життєвих ситуаціях.
ПН: Якщо психолог захоче опанувати цей метод, то як довго триває навчання?
Гінзбург Михайло Романович: Мій навчальний курс – 6 циклів по 3 дні П’ятниця, субота, неділя з 10 до 18 – це один цикл. Це не означає, що люди вивчать все про гіпноз. Але вони отримують певну базу, яку вже можна накласти практику.
ПН: Розкажіть, будь ласка, про якийсь характерний випадок, коли застосувався еріксонівський гіпноз?
Гінзбург Михайло Романович: До мене звернулася дуже тривожна […] людина Коли я запропонував йому оцінити свій рівень тривоги за стобальною шкалою, де сто – «найсильніше, що може винести людина», він оцінив свій рівень тривоги у […]. Ми з ним виконали техніку, спрямовану на зниження тривоги та досягнення внутрішнього спокою; після сеансу на тій же шкалі він вказав рівень тривоги у […]. Я пояснив йому, як виконувати цю техніку у самогіпнозі, […].
ПН: Чи існує поняття «хороший клієнт»?
Гінзбург Михайло Романович: Це клієнт, що співпрацює. Є поняття «опірний клієнт», який прийшов, щоб у ньому щось змінилося, але чинить опір цим змінам.
ПН: Це нелогічно.
Гінзбург Михайло Романович: А на вашу думку, людина логічна істота?
ПН: А чому людина пручається?
Гінзбург Михайло Романович: Тому що він хоче, щоб вирішилася проблема чи ситуація, але для цього мають відбутися якісь внутрішні зміни А всякі зміни загрожують несподіванками. Тобто змінишся і невідомо, що буде.
ПН: Люди бояться змін?
Гінзбург Михайло Романович: Так Вони ніби кажуть терапевту: «Допоможи мені змінитись, але так, щоб нічого не змінювалося». Той бік, який закликає до змін, ми називаємо «співробітництвом». А ту, яка «щоб нічого не змінювалося», ми називаємо «опір». Людина при цьому не мені чинить опір, не гіпнозу, а змінам у собі. Але, на жаль, ті, хто не хоче змінюватись, прирікають себе на проблеми. Адже життя постійно змінюється, і для того, щоб постійно бути в цьому житті адекватним, ми теж повинні постійно змінюватися. Звичайно, не йдеться про те, щоб міняти квартиру, дружину, роботу… Йдеться про внутрішні зміни, що дозволяють нам нормально адаптуватися в світі, що постійно змінюється. І це дуже важливо і, власне, саме для цього потрібна будь-яка психотерапія.