Гіпноз та розкриття особистої сили

Для ілюстрації цього принципу прочитайте історію:

Змія, яка не шипіла
Жителів одного села поблизу Ганга постійно тероризувала зла змія. Щоразу, коли хтось наважувався вийти за межі селища, змія кидалася на нього. Усі спроби зловити її закінчувалися невдачею, і люди жили в постійному страху та напрузі.
Якось у село забрів мандрівний святий. Відчувши в повітрі напругу і побачивши схвильовані обличчя мешканців, він поцікавився, що є джерелом їхнього хвилювання.
«Наше життя — суцільне лихо, і все через шкідливу змію, якій приносить задоволення лякати нас, — сказав старійшина села. — Будь ласка, допоможи нам, ми вже не знаємо, що й вигадати».
Святий мандрівник вирушив у джунглі і побачив там змію, яка грілася на сонечку поряд зі своєю норою. Визнаючи високодуховну сутність гостя, що з’явився до неї, змія слухала його з повагою, коли він почав говорити з нею від імені жителів села.
«Досить тримати людей у страху, — сказав він. — Це Індія, батьківщина Махатми Ганді та ненасильства. Ти маєш змінити свою поведінку. Я скажу тобі мантру, священне слово, на яке ти маєш медитувати, щоб навчитися відчувати у своєму серці співчуття до всіх живих істот. Припини нападати на мешканців села та на всіх інших, а через рік я повернуся і сподіваюся побачити, що ти помітно змінилася на краще».
Змія, боячись не послухатися святої людини, шанобливо вклонилася і повернулася в нору в землі, щоб подумати над своєю поведінкою.
Настав час, і святий мандрівник повернувся до села. Він побачив, що всі жителі задоволені та щасливі: змія більше не турбувала їх, і життя людей знову стало безтурботним. Але коли святий вирушив провідати змію, то знайшов її в найжалюгіднішому вигляді, що безпорадно лежала поруч із норою, в ранах і забоях по всьому тілу.
«Як же так, змія! – вигукнув мудрець. — Що сталося з тобою?
«Це твоя вина, — ледь чутно прошипіла змія. — Я робила все так, як ти сказав, і практикувала ненасильство, але коли мешканці села виявили, що я для них безпечна, вони побили мене ціпками. Тепер щодня приходять діти та кидають у мене каміння. Подивися, що зі мною стало, моє життя мізерне, і це все твоя вина».
«Дурна змія, — сказав святий. — Я казав тобі не кусатися, але я не казав, що ти не мусиш шипіти».
У глибині душі всі ми хочемо вірити в те, що в інших людях переможе їхні найкращі риси. Подібно до цієї змії, ми намагаємося любити інших людей і жити у згоді з ними, але всім нам знайоме розчарування від того, що нашою добротою зловживають. Зріла, духовно розвинена людина розуміє, що взаємодія з іншими людьми вимагає ясного розуміння людської натури у всіх її проявах, найвищих і найнижчих. Така людина також знає, коли і як треба шипіти.